Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Творчість письменників
Сосюра Володимир Миколайович
Володи́мир Микола́йович Сосю́ра народився на станції Дебальцеве. Мати —
із Кам'яного Броду (Луганськ). Його батько, Микола Володимирович, за
фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив
багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.
Батько, за словами самого поета, мав французьке коріння. Мати поета —
Антоніна Дмитрівна Локотош (за походженням сербка — колишня робітниця
Луганського патронного заводу, займалася переважно хатнім господарством.
У 1909-1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього
(більш відоме як Третя Рота, нині в складі Лисичанського) в бондарському
цеху, телефоністом, чорноробом. З 1911 до 1918 рік навчався в
двокласному мiнiстерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому
сiльськогосподарському училищі на станцiї Яма Пiвнiчно-Донецької
залiзницi, маркшейдерському бюрі Донецького содового заводу (м.
Верхнє).] Володимир Сосюра брав участь в Українській революції, спершу в
армії УНР, пізніше в Червоній армії. Перший вірш (російською мовою)
надрукував 1917. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри
(українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша
збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому
революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за
найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Цій
темі Сосюра присвятив і багато інших творів, в яких органічно
поєднується інтимне з громадським і загально-людським: збірка «Місто»
(1924), «Сніги» (1925), «Золоті шуліки» (1927) і низка інших. 21 липня
1921 року в Харкові відбулися перші збори молодих українських
письменників, на зборах читали свої твори В. Сосюра, Степовий, Грицько,
Г. Журба, М. Йогансен.Уже в перших збірках Сосюра виявив себе
найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й
повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю,
революційним запалом і пристрастю інтимних почувань. Основні джерела,
якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас Шевченко і
пізніші лірики), перетопилися в його поезії на оригінальний стиль,
позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним
піднесенням. Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри
знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського
інтелігента 20-их років неможливість поєднати відданість більшовицькій
революції з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє
роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу по
виході заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості
Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму
(недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930). На
початку 30-их років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною
партією, членом якої він був з 1920. На тлі голодної смерті мільйонів
українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури
за постишевщини це довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці
несприятливі обставини, у 1930-их роках Сосюра, поруч з будівничою
тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні
культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові
поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. 1942
— 44 Сосюра воєнний кореспондент. З того часу збірки: «Під гул
кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943)
та інші. З повоєнних збірок визначніші: «Зелений світ» (1949),
«Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960). Помітне місце в
творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871»
(1923), «Залізниця». (1924). віршований роман «Тарас Трясило» (1926).
Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі.
Вперше одружився в
1922 році. Його перша дружина — Віра Каперівна Берзіна, колишній
політрук червоноармійського ескадрону, студентка, як і він сам, у
повоєнному Харкові. Їй він присвятив поему «Робфаківка». Причиною
розлучення стали шовіністичні погляди дружини. Від першого шлюбу в нього
було двоє синів.
Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією
Гаврилівною. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в
Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир.
У 1949 р.
Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і
заслали до Казахстану. Та коли через п'ять років Марія Гаврилівна
повертається, вони ще раз беруть шлюб. У 1948 Сосюру відзначено найвищою
тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав
гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда»,
яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну
поезію «Любіть Україну», написану 1944 р. За таких обставин, незважаючи
на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення
Сосюри були значно нижчі від його можливостей.
Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929 — 30), «Твори в 3 томах» (1957 — 58), «Твори в 10 томах» (1970 — 72).
У 1937—1957 рр. мешкав у Києві в будинку письменників Роліт, з 1957 р. —
в будинку на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому встановлено пам'ятну
дошку.
Помер 8 січня 1965 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.
Шахти, терикони...
Шахти, терикони,
заводські вогні...
Місяць в травах тоне...
І пісні, пісні...
Доля ти піснярська,
доленько моя!
Сторона шахтарська,
син твій, син твій я!
Там, де обрій, в полі
неба мрійна гать.
Золоті тополі
за Дінцем шумлять.
Про крейдяні гори
не забуду я,
де молилась зорям
матінка моя.
Піснею лечу я
|
| Категорія: Творчість письменників | Додав: olympic (04.11.2012)
|
| Переглядів: 1905
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|